Цього дня в України традиційно відзначається 31- а річниця з Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, котрі ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію XX століття, що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.

Це пам’ятна дата була затверджена Указом Президента України 10 листопада 2006 року. Саме 14 грудня було офіційно повідомлення про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результати вибуху четвертого енергоблоку ЧАЕС.

У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібно це свято, якщо є 26 квітня - Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.

Справа в тому, що 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогади про які пронизують серце гострим болем. Одна з них – найбільша техногенна радіоекологічна катастрофа XX ст. – аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. Трагедія, в епіцентрі якої опинилась Україна, стала ознакою і виміром людського горя, людської долі, людського життя.

Біблійна зірка Полин, що впала тоді на нашу землю, надовго отруїла не лише наші хліб, воду, повітря, а й нашу кров. Відтоді збігло три десятки років, проте Чорнобиль і досі залишається незагоєною раною, що ятрить пам'ять та не забувається.