Не ображай мене!

Ми дружим давно, чи лиш просто знайомі
Ти можеш любить мене, чи зневажати,
Ти можеш робити все, що бажаєш.
Я прошу лише мене не ображати.


Не ображай мене, бо я наче сонячне небо –
Я рада усім і мені всі радіють,
Якщо хтось погане, щось скаже про мене
Тоді назавжди темні хмари закриють.


Не ображай, бо я річка, що в море впадає.
Дарую я всім прохолоду жадану,
Але якщо хтось в мене брудом кидає
Вода забрудниться й болотом я стану.


Не ображай мене квітку, не ображай мене небо,
Не ображай мене ким би я зараз не була,
Не ображай я не бачу в цьому потреби.
Навіщо? Я до сих пір це не збагнула.


Не ображай мене, бо попереду ціле життя,
Не ображай, бо станеш схожа на свічку.
І воском тектиме сльоза каяття,
Якщо ти образиш мене – пташку, річку...


Навіщо слова злі? Без них обійдемось.
Навіщо когось ображати? Не треба.
Давай все забудемо і посміхнемось,
Повір, постояти я зможу за себе!