Війна!

Скільки про неї сказано, скільки написано. І все ж ми знову і знову згадуємо про ті страшні, чорні дні. Бо війна сьогодні нагадує про себе ранами ветеранів, горбиками могил, тисячами з летівших в небо обелісків, полум’ям вічного вогню, вогню пам¢яті. Люди вистояли в тім горнилі війни, вистояли в жорстоких боях навіть тоді, коли горіла земля під ногами, кришилося каміння, плавилось залізо. Люди виявилися міцнішими за метал. Та ціною мільйонів загиблих заплатили за сьогоднішнє мирне небо над головою.

20 мільйонів тих, що не вернулися з війни. 20 мільйонів життів, відданих за Перемогу. Це солдати, це жінки і діти, це старі і зовсім юні. Нікого не обминула війна. І неможливо забути про смерть рідних і близьких, про міста і села, що були перетворені на згарища, про сльози матерів, вдів, дітей. Саме тому, я думаю, наше спільне бажання – зупинити рахунок війнам. Досить з нас двох світових. Адже в третій світовій війні не буде переможених, не буде і переможців.

Тож; пам’ятаймо, згадаймо всіх поіменно, віддаймо шану героям.

Пам'ять з серця не стерти,

Смуток в спомині тім,

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим!

Ні, забувати не варто. Щоб

гул снарядів не вив. Це

потрібно не мертвим. Це

потрібно живим!

            Переклад уривку з поеми

Р. Рождественського «Реквієм».

Цими днями Україна відзначає день Перемоги над фашизмом. Це свято не залишає байдужим нікого.

Майже 70 років тому найстрашніша війна в історії людства полишила наш край. Пам'ять про визволителів, що принесли мир на нашу землю, житиме в серцях людей вічно.

І сьогодні ми хочемо перегорнути хоча б деякі сторінки трагічної історії сорокових років, прослідкувати шлях нашого народу до Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Будьте уважні, вслухайтесь у відгомін тих літ, перегортаючи з нами сторінки усного журналу «Сторінками пам’яті», який підготовлений викладачем Губаній Т.А..