Від зір, що впали кулями прошиті,

 Печалі вік не стерти із лиця.

 Афганський біль пройшов по всьому світу,

 А пам`ять хай по всіх пройде серцях.

Книжково –ілюстрована виставка:

«Війна відгриміла та пам’ять жива»

15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

У вересні 1945 року закінчилась найжорстокіша у світі Друга Світова війна. Після Другої Світової війни війська СРСР брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Найбільш масштабною та трагічною була війна в Республіці Афганістан. 10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року тривала війна. Через афганське пекло пройшли десятки тисяч солдат. Вона  тривала майже 10 років і вимагала великих матеріальних і людських жертв, під час неї тисячі наших співвітчизників загинули у боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. Нікого з нас не можуть лишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, - також наш співвітчизник.  За даними офіційних джерел, під час афганської війни загинули понад 15 тисяч солдатів, Україні війна обійшлася у більш ніж чотири тисячі загиблих. Зараз в Україні – понад  150 тисяч ветеранів афганської війни, з них близько восьми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами.

В бібліотеці ліцею оформлена книжково-ілюстрована виставка "Війна відгриміла та пам’ять жива", де читачі  мають можливість ознайомитися з літературою, у матеріалах якої висвітлюються вищезгадані події.

З 1979  до 1989 року, близько ста п'ятдесяти тисяч українців пройшли через горнило "афганської війни". 290 українців не повернулися з Афганістану, 62 - вважаються зниклими безвісти або потрапили в полон. Отримали поранення більш ніж 8 тисяч українців, 4 687 з них повернулися до рідних домівок інвалідами.      Афганська війна – одна з найтрагічніших сторінок історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше, ніж Світова. З 1979 р. до 1989 р. близько ста п'ятдесяти тисяч українців пройшли крізь це  горнило. 290 українців не повернулися з Афганістану, 62 - вважаються зниклими безвісти або потрапили в полон. Отримали поранення більш ніж 8 тисяч українців, 4 687 з них повернулися до рідних домівок інвалідами.

         Все більше віддаляє нас час від грізних подій в Афганістані 1979-1989 років. Та пам'ять про воїнів, на плечі яких лягли тяжкі випробування на чужій землі, житиме у віках.

Куди б не закидала доля наших земляків, яким доводиться брати участь у військових операціях, вони завжди з честю виконують свій ратний обов’язок та є гідним прикладом людської відданості, героїзму й мужності.

Сьогодні їх безцінний бойовий досвід потрібний для підготовки наступних поколінь миротворців, адже наша держава і надалі продовжує виконувати свою благородну місію та робить значний внесок у забезпечення миру та добросусідських відносин між країнами світу.

Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і завжди хочеться пити. Ми не повинні забувати жертв Афганістану, як і всіх інших жертв, які поніс наш народ тільки через те, що не сам керував долею своїх громадян, а ними розпоряджався хтось інший. Це потрібно для того, щоб нові Афганістани не виникли більше на нашій землі.

         Сьогодні в умовах неоголошеної війни з сусідньою країною українські воїни демонструють патріотизм, мужність та відвагу захищаючи територіальну цілісність, вони гідні нащадки своїх дідів та прадідів!